"Ревнощі" 

Колючий дріт поміж світами.
За ніч збудовані паркани.

І тільки вигук: "Ворог, стій!"
Лякає змучений прибій.

Між нами ніч одна лютує.
Чекає, доки поцілуєш.

В пітьмі народжений світанок.
Аж ось, крізь біль уже розтанув.

Розчув принишкле: "Вибачаю".
Я в дім свій знов тебе пускаю.

Моє солдати не ховались.
Усі сказились, розігнались, 

Знесли паркан. У свою душу
Тебе я знов приймати мушу. 

Але не смій мене чіпати. 
Я вимальовую квадрати. 

З вогнів, насичених вітрами, 
З циклонів, що пройшли між нами. 

Ми знову стомлені світами. 
Так що, будуємо паркани?