Невже заслужила, як людина, щоб мене обкладали хуями? і
 навіть жодного разу «як тобі зі мною?» не спитали.

Невже у стосунках,  один ставить рамки і умови,а якщо не підходять вони їй , 
прилітає погроза «закінчу тоді все хуйово!»?

Невже не цікаво тобі і не потурбувало ні разу, 
чи підійшли мені твої правила, чи щаслива я в них, 
чи хочу втікати щоразу як чую погрози твої. 

Невже серед мільйона справ і подій у твоєму житті, 
не знайдеться сил сказати їй :
 «привіт кохана, ходи до мене, обійму, посидимо разом в тиші нічній»

Невже із всього твого життєвого списку 
Кохання до мене на останньому місці ?!
Бо немає на це зараз часу, це з твої слів 

Тобі і самому як кожному з нас
 потрібні увага і добрі слова. Але от в чому біда. 
Для тебе вони завжди є, а для мене у тебе нема. 

Людина я інші, яку ти не хочеш впізнати. 
Не та і не інша, що траплялись тобі на шляху.

Можливо Хорошо, можливо від колишніх ще гірша, 
та жінка, яку ти обрав сам, 
готова була все прийняти і стати тобі ким би ти захотів.

От тільки коли стільки тягнеш, забираєш, 
ставиш правил і вимагаєш, ти мусиш давати навзаєм. 
Або хочаб цінувати те скільки вона, 
щоб бути з тобою, приклала зусиль 

Замало сказати одного разу: «кохаю»! 
якщо емоції є, їх хочеться проявляти, як сміх чи горе чи печалі отруту. 
Так і любові почуття, якщо вони звісно присутні…… 

Кохання, чи життя двох - це не лише слова це робота обох, 
спільний шлях, вчинки та події, які запалять вогонь 
і підтримувати його мають обоє. 

Останнє сказала. На цьому свої розмови припиняю, 
«Пішла на хуй» як і всі, і більше тебе не чіпаю.
 
Хотіла поставити крапку словом «кохаю»
Але то для тебе буде занадто 
Це якесь божевілля, кохати того хто не цінить 
і того хто не хоче більше когось покохати …..