Любий, коханий, єдиний у світі
Кого я так сильно, не кожної миті,
Ненавиджу!

За те що ти вкрав моє сердце
За те що не маю я вільних від тебе думок
За те що ти маєшь самі звабливі вуста 
А з"єднатись не можу в один поцілунок

Ба більше, коли поряд тілом ти
А мозок вирує далеко у світі скажених ідей
За те що глибоке кохання таке
Стало моїм божевіллям

І хочу просити простити мене
За пекучий вогонь моїх почуттів 
Що хаотично до тебе горів

Прийшла твоя черга також все відчути
Руку міцну на зустріч мені простягнути
Прийняти вогонь поривання моєї душі
І не пручатися танцю в якому тебе закохаю вночі

Бо міць почуттів що до тебе я маю
Те місце, що зветься душею, ПАЛАЄ
Горить, роздирає з середини, тліє
Ось ось розірве на шматки і навкруги все побіліє
Благаю!
Відкрийся!
Прийми!

З тобою кохання не тільки метелики в животі
З тобою це і біль, і страждання...
А може таке і має бути насправді кохання
Таке божевільне до тебе кохання!!!!