«Сім чуде́с Украї́ни» — сім історико-культурних пам'яток України. Список складено за версією оргкомітету всеукраїнської акції Сім чудес України 21 серпня 2007.



1 Києво-Печерська Лавра, Київ.



Ки́єво-Пече́рська ла́вра — православний монастирський комплекс в Києві, Україна. Один із найбільших християнських центрів-святинь країни. Визначна пам'ятка історії та архітектури. Києво-Печерська лавра належить державі, а релігійні організації користуються нею на правах оренди.

Заснований 1051 року як печерний монастир за межами Києва. У середньовіччі був оплотом грецького православ'я на Русі, центром опозиції світській владі (руським та литовським князям) та вестернізації. 1592 року отримав ставропігію Константинопольського патріарха. 1688 року став лаврою. У ранньому новому часі перетворився на центр паломництва православних з усієї Російської імперії. 1994 року разом із Софійським собором внесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.
У XIX ст., як і раніше, Лавра проводила значні будівельні та ремонтно-реставраційні роботи. У період реконструкції Печерської фортеці, в середині XIX ст., навколо Нижньої території Лаври було споруджено кам'яний фортечний мур. Наприкінці ХІХ ст. за проектом архітектора В.Ніколаєва побудовано Трапезну палату і церкву. Під керівництвом архітектора О. Щусєва були розписані інтер'єри церкви і Трапезної палати. Обитель виявляла турботу про здоров'я ченців та прочан.
У 1849 році на території монастиря була побудована Лікарня при Микільському Больницькому монастирі на два поверхи, а також лікарня для прочан та мандрівників, яка щороку обслуговувала понад 500 хворих.

1873 року в Києві при Церковно-Археологічному товаристві було започатковано перший загальнодоступний музей міста — Церковно-Археологічний, унікальна колекція якого налічувала понад 30 тисяч експонатів. Метою його створення було визначено захист та зібрання церковних старожитностей, а також вивчення церковної історії. За своїми організаційними принципами музей був закладом цивільним, діяв на громадських засадах та існував на добровільні пожертви. Створення цього музею знайшло глибоке розуміння серед духівництва — від сільських пастирів до настоятелів монастирів та єпископату, багато з яких ревно сприяли поповненню колекції музею.


2 Софія Київська, Київ



Софійський собор, або Софія Київська — християнський храм в Україні, в центрі Києва. Розташований на Софійській площі міста. Збудований 1037 року київським князем Ярославом. Названий на честь святої мудрості Божої (софії). Мав статус катедрального собору. З перервами був резиденцією київських митрополитів (православних і унійних). До ХІІІ століття використовувався як головна церква Русі, місце поховання великих князів київських. При соборі велося літописання, були створена перша бібліотека. Занепав у XIV столітті. Відновлений стараннями митрополита Петра Могили і гетьмана Івана Мазепи. Був головним храмом Софійського монастиря (з 1638). Складова Національного заповідника «Софія Київська» (з 1934). Поєднує візантійський і бароковий архітектурні стилі. Одна з небагатьох уцілілих споруд часів Русі. Пам'ятка української архітектури та монументального живопису XI—XVIII століть. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО (1990).


3 Дендропарк «Софіївка», Умань, Черкаська область


Націона́льний дендрологі́чний парк «Софі́ївка» — шедевр світового садово-паркового мистецтва кінця XVII — початку XIX століть, що ,на думку експертів,входить до списку десяти найкрасивіших парків Європи. Щорічно його відвідують близько 150 тисяч людей (граничнодопустима, науково-обґрунтована норма відвідування — 500 тисяч на рік). Площа — 160 га. У парку «Софіївка» росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних), серед них: таксодіум (кипарис болотний), сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінкґо, смерека та багато інших. Колективом парку видано каталог рослин, в якому нараховується 1994 таксони, з них 1220 деревних і кущових порід та 774 трав'янистих рослин, в тому числі 25 таксонів ліщин, 24 — буків, 41 — ялин, 44 — ялівці, 100 — ліан, 320 — троянд, 57 — рододендронів, 376 — ґрунтопокривних та 98 — квіткових рослин. Колекційний фонд парку в 2007 році нараховував 3323 таксонів, з них: 546 деревних, 1557 кущових, 115 ліан, 1212 трав'янистих рослин, з них 914 інтродукованих та 246 аборигенних. Парк розташований у північній частині міста Умань Черкаської області, обабіч річки Кам'янки, за адресою — вулиця Київська, 12-а. З 1980 року директором дендропарку є член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор Іван Косенко. У 1985 році мала планета № 2259 отримала назву «Софіївка» на честь уманського парку.

4 Заповідник «Кам'янець», Кам'янець-Подільський, Хмельницька область


Ка́м'яне́ць-Поді́льський (колишні назви — Кам'янець, Кам'янець-Подільськ (1795–1944)) — місто обласного підпорядкування в Україні, центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, колишній обласний центр, з 22 березня 1919 по листопад 1920 — столиця УНР; значний економічний, освітній, культурний і туристичний осередок країни. Входить до Асоціації міст України. Має свій герб та прапор. Місто розташоване за 102 км від Хмельницької залізничної станції на лінії Ярмолинці — Ларга зі залізничною станцією «Кам'янець-Подільський» Розвинута машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та інші заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, туризм. Діють 10 вишів, в тому числі 2 університети — національний ім. Огієнка та державний аграрно-технічний. У Кам'янці-Подільському численні історико-архітектурні пам'ятки — Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, Замок (XIV—XVI століття, перебудований у XVII—XVIII столітті), Петропавлівський кафедральний костел (XVI століття), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII століття) тощо.

5 Хотинська фортеця, Хотин, Чернівецька область


Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у X столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано на фортецю, розміщувався на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям (пізнішим Поділлям) і Придунав'ям. Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра та долиною впадаючої дрібної притоки. Спочатку це був замкнений земляний вал з дерев'яними стінами й оборонними спорудами. Завданням форту була оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, та простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», вона потерпала та зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася, її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню. Наприкінці XI століття Хотин належав до Теребовлянського князівства. У 1140-х роках він перейшов до Галицького, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств. У 1250–1264 роках король Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення.

6 Острів Хортиця, Запоріжжя


Хо́ртиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпровської ГЕС. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із Семи чудес України. На північній стороні острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута із північого заходу на південний схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а в післявоєнні часи був заліснений лісовим господарством в північній частині, де ґрунти є піщаними. В південній частині зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослин, які збереглися тільки на острові, але в давнину зростали на всій території півдня України. На крайньому півдні острова існують плавні.

7 Херсонес, Севастополь


Херсоне́с Таврі́йський (у перекладі з дав.-гр. (ге¯ херсо́не¯сос) означає «півострів», за середньовіччя — Херсон, у давньоруських джерелах — Корсунь) — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). 23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Херсонес Таврійський був включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонесу

Тут можете дізнатись більше!