Прокрастинація — знайоме слово майже кожному. Ми часто відкладаємо справи на потім, кажемо собі "зроблю завтра", але це завтра перетворюється на тиждень, а іноді й більше. 
І хоч ми розуміємо, що треба діяти, все одно продовжуємо сидіти, гортати стрічку або дивитись серіал, замість того, щоб просто сісти й зробити потрібне. Чому так відбувається?
Насправді, у прокрастинації є багато причин. І це не завжди лінь. Часто ми боїмося зробити неідеально, боїмося, що не вийде або що хтось нас оцінить. 
І в той момент здається легше нічого не робити, ніж зробити і розчаруватись. Інколи ми просто не знаємо, з чого почати: завдання здається великим, страшним або незрозумілим. 
А ще частіше — ми просто втомлені. У нас немає ресурсу, сил, натхнення. І в такі моменти будь-яка дія здається надзусиллям.
Мозок завжди обирає легке. Соцмережі, відео, меми — вони миттєво дають нам задоволення. А будь-яка складна справа — це напруження. 
Навіть якщо результат потім буде кращим, мозок хоче "приємне тут і зараз". Тому ми відкладаємо важливе і тікаємо в просте.
Що з цим робити? Потрібно почати. Не чекати натхнення, бо воно приходить тільки після дії. Просто сісти й зробити хоч щось маленьке. 
Наприклад, не "вивчити всю тему", а "відкрити зошит і прочитати перші 5 рядків". І часто після цього ти вже втягнувся. 
Також корисно розбивати великі справи на маленькі: не писати одразу весь твір, а почати з одного абзацу. Чим менше задача — тим менше внутрішній опір.
І ще важливо не гнобити себе, якщо щось не вийшло. Кожному бувають погані дні. Головне — не зупинятись повністю. Пробачити собі, зробити паузу — і повернутись до справ. 
Бо успіх — це не ідеальність, а постійний рух, навіть маленькими кроками.
І пам’ятай: не обов’язково бути мотивованим щодня. Достатньо бути чесним із собою і час від часу нагадувати собі, заради чого ти це робиш. 
Мотивація не падає з неба — вона народжується тоді, коли ти не здаєшся.