Коли навпроти
твої подихи цілують мою душу,
між скронею й щокою 
ніжно пада й майорить 
та мітка 
невидима, але давно знайома.
Без запальнички мене може розпалить.

Коли навпроти,
в полон очей ізніжено розкосих 
іду як волонтер, а не манкурт. 
Розказуючи їм любовні прози 
про мари,
піки брил бурштинових крутих 
і морський бриз, що танцем їх брамить. 

Коли навпроти,
стають суцільними два ритми. 
Суцвіття виростають у грудях
Десь посередині і зліва. 
Закохуюсь. 
Сто днів пройде або століття 
кардіограма стука стометровий крос. 

Коли навпроти…