Мені здається, я брудний.
І весь в смолі я чорний, чахну,
Гарячий, мов слова в вогні,
Десь трохи правди, може, страху.

Мені здається, я не зміг...
Усе життя пішло під рану,
Усе, що мав колись, що вмів,
Розтерлось, як крихта булки зранку.

І перед сном, вночі, тихіше всіх.
Заплющувати очі важко.
Про себе говорити я не втік,
Так просто склалося, усе на згадку.

Для мене тільки твій зашепотілий сміх
Залишиться назавжди маленьким скарбом.