Я перестав залишати на завтра усе...
Тут ніхто не винен, так, як і раніше.
І ці слова тепер - наш саундтрек.
Моя душа вильється перед тобою віршем.

Цього не змоделюють навіть у театрах,
Це не зможе передати тут жоден актор.
Я перестав залишати усе на завтра.
Режиссер промовить: "Камера, мотор".

А що ти знаєш про почуття?!
Хіба я заслужив такого ставлення до себе?
Ти складова частина мого життя,
Тому усі негаразди ми разом несемо.

Ти освіжаєш, наче ранкова роса,
І серце бьється з тобою лише.
Лише ти показала, що таке краса
І тепер я для тебе мішень.

Без тебе, я немов рослина,
І вже не бачу де цьому межа.
На тебе в багатьох тут тече слина,
Але ніхто не покохає сильніше, ніж я.

Твої слова для мого серця, як лезо -
Ріжуть його на тисячі шматків.
Тебе замало й забагто для цієї п’єси,
Тому сюжет лишається хитким.

Подаруй мені своє тепло,
Як я тобі його дарую.
У цій дисципліні не потрібен диплом.
Я за кермом, але двоє керуєм.

І нас по течії далі несе,
Хоча ти знаєш в якому я стані -
Я перестав залишати на завтра усе.
Цей вірш останній...